Але, чуваки, вы не поверите, что мне намотали вчера! Я собирался просто закупить на закладки немного кусика, но на концерте уже начал чувствовать угар и взял понику, чтобы расслабиться. Но в итоге я кумарил как только заканчивалась пачка. Так и плыву в этом бесконечном круговороте наркотического хайпа.
Вот сегодня решил я себя утешить и купить немного крэк-кокаина. Не то, чтобы я его особо любил, но вот хейчу марихуану и амфетамин, не понимаю, как люди могут это курить. В общем, встретил я своего дилера в задушевном заведении и закупился парочкой граммов. Было уже поздно, но я решил прогуляться по городу и найти место, где можно посидеть и накуриться спокойно.
И так получилось, что мне попалась в глаза ночная подсветка местного музея, где идёт выставка современного искусства. "Почему бы и нет?" - подумал я и решил забраться внутрь. Подошёл к охраннику, он мне говорит: "Слышь, ты че тут делаешь? Билеты покупаешь, да?" Я всем сердцем понял, что это не для меня.
"На самом деле, парнишка, мне нужно срочно покурить, а тут инсомния во всю и кумарит жутко. Можешь помочь?" - спросил я у охранника, и стало понятно, что он сам чётко держит на крючке. Он говорит: "А ты гори, бро. Но никакого быдла и шумихи!" Я подмигнул ему и включил улыбку от уха до уха - яж наркоман!
Взял я свою пачку, подошел к окну и задул свою дорогую кокаиновую порошочку. Дым поднялся вверх, и я стал чувствовать себя настоящим афро-американским рэпером. Включил музыку, устроился в диванчике и погрузился в угар. Все картины вокруг стали живыми, яркими и разноцветными. Это был настоящий розовый фламинго, даже стены казались мне улыбающимися. Я счастливо плавал по всем этим бесконечным эмоциям и краскам.
Но вдруг я почувствовал, как кто-то лёгким движением забирает мою пачку и прячется в другую комнату. И тут я понял, что это охранник! Хана, думаю я себе, что делать? Холодный пот облил меня от страха - я обязательно должен вернуть свою драгоценность. Но ведь я наркоман, и у меня нет физической силы, чтобы победить охранника.
Но тут в голове зазвучал хитроумный голос моей шизофренической личности. Он подсказал мне, что на столе стоит заточенный нож, который мне поможет восстановить справедливость! Я взял нож, подкрался к комнате, где находился охранник, и сделал решительный рывок. Зазевались, суки, подумал я и вонзил нож в его плечо.
Охранник закричал от боли, но я был настолько кумарным и угарным, что меня это не остановило. Я забрал свою пачку, а кожа по корпусу охранника стала напоминать мозаику из красного цвета. Счастливо улыбаясь, я снова вернулся в зал, продолжая наслаждаться угаром и красотой современного искусства.
Так я провел всю ночь в музее, скрываясь от охранника и разгадывая все эти мистические картины, которые мне казались живыми. В конце концов, охранник не выдержал и свалился на пол, извергая кровь из своей раны. Мне было уже все равно, я плыл дальше по своему наркотическому пути.
На рассвете я решил покинуть музей, ведь к концу ночи угар полностью улегся, а я был уже пресыщен этой эйфорией. Вернулся я домой, уставший и испытавший все возможные и невозможные эмоции. Но так и не пожалел о проведенной ночи, ведь это было настоящее приключение для меня, а наркотики лишь добавили остроты впечатлений.
Вывод: Друзья, наркотики - это настоящая хана. Они затягивают, отравляют жизнь и делают нас рабами своих желаний. Я сам это осознал и понимаю, что нужно бросить это дурное дело. Но в тот момент на ночной выставке, я был просто пленником своих страстей и желания испытать что-то новое, запретное.
Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!